Ранкова ода каві

Когда введут налог на солнечный свет,
И мы будем, как кошки, гулять по ночам,
Я зайду по пути в небольшое кафе
И выпью кофе. (ц)

Якби у сучасному світі не існувало культу кави, то я би його заснувала і очолила рух кавоманів.

Як можна не любити цей густий п’янкий аромат, який розстеляється квартирою зранку і знаменує початок нового чудового дня? Що може бути краще, ніж зігрівати руки філіжанкою смачного напою цими вже прохолодними ранками і спокійно спостерігати за метушливою вулицею через вікно? Що може доповнити ласкаві промені ранкового сонця або подарувати внутрішню теплу посмішку, як не кава?

Особливого шарму цьому напою додає сам ритуал заварювання кави, коли вода і мелені зерна знайомляться, беруться за руки і починають свій танок у турці, зливаючись в одне ціле. Я думаю, що вони танцюють танго, тому таким бадьорливим, сповненим пристрасті виходить напій. І переливаючись у чашку, цей фантастичний тандем, ніби заполоняє весь простір навколо, потрапляє в легені, і самим тільки ароматом зігріває зсередини.

Кава не терпить метушні. Від першого ковточка до останньої краплі потрібно смакувати і насолоджуватись, і обов’язково захоплюватись – тоді відкриються нові нотки, тендітні грані смаку і насолоди. Це свого роду п’ять хвилин медитації, коли із кожним новим ковточком можна поринути у внутрішні діалоги, сподівання, плани і мрії. А після останнього - потрібно кілька хвилин просто посидіти, насолоджуючись післясмаком надії.

І ось тепер бадьорим, натхненним і щасливим йди завойовувати світ!

Любіть каву і бережіть коханих!