проЧИТАННЯ

Я — фанат книжок. Читати я люблю стільки, скільки вмію, а це років із 6 (може й раніше). Скільки себе пам’ятаю, я завжди із книжками: в школі, на канікулах, з ліхтариком під ковдрою, в метро, в авто, в горах, на пляжі — всюди. В різні часи я читала різні книги за жанром, за призначенням, за рекомендаціями. Якісь книги я читала один раз, якісь перечитувала кілька разів, були й такі, які для мене лишись не підкореними вершинами, наприклад, «Анна Кареніна» (ну не змогла я її подужати, може час був не підходящий). Одним словом, я люблю книжки! 

Зараз поясню до чого цей довжелезний вступ ☝🏻

 Сьогодні в одному із пабліків, який я читаю і поважаю за змістовні рекомендації нон-фікшену і різної професійної літератури, з’явилася стаття про те, як прочитати 100 книг за рік. І після першого ж пункту я її закрила. А пункт цей звучав так: не дочитуйте книжки. Автор пояснює свою думку тим, що не потрібно витрачати час на прочитання всієї книги, потрібно пропускати вступи, ліричні відступи і так далі, а читати тільки суть. Як же її знайти, якщо все потрібно пропускати?

Найбезглуздіша порада ever. І я зараз поясню чому. Я згодна, що бувають книги, які нам потрапляють в руки не в той час, не в тому віці, не в тому настрої; бувають книги, які не несуть в собі ніякої ні інтелектуальної, ні художньої цінності для конкретної людини. І в таких випадках однозначно варто відкласти книгу до кращих часів або просто із нею попрощатися. Я проти вибіркового читання, це все одно що перемотати пісню на приспів або подивитися розв’язку фільму і робити висновки про проблематику і цінність почутого чи побаченого.

По-друге, з точки зору кількості прочитаних книг, таке вибіркове читання буде зовсім не чесним, в першу чергу, відносно самого читача. Погодьтеся, прочитати 100 книг по 300 сторінок в середньому зовсім не те, що прочитати із 100 книжок по 20-30 сторінок. Щодо великої кількості «води» у текстах (часто це зустрічається саме в професійній літературі або нон-фікшені), мене часто це також дратує, але буває і таке, що одна і та сама думка, викладена іншими словами знаходить відгук у читача; і з точки зору саморозвитку і усвідомлення уроків це важливо. Врешті решт, всі ми різні, і для кожної людини істина схована в різних місцях; що для одного вода, для іншого - найважливіша порада в кокретній життєвій ситуації. А вступи, описи і ліричні відступи надають змісту довершеної форми, ми ж не відмовляємося від вишеньки на торті тільки тому, що вона всього лише декор? Всі ці, на перший погляд, неважливі дрібниці здатні викликати у читача додаткову емоцію, яка однозначно краще запам’ятається, ніж сухий текст.

And at last, but not least, хотіла написати я, але напишу: І останнє, але найстрашнішнє, на мою думку, ця порада спонукає людей до «споживчого» відношення до книжок і читання вцілому. Ми й так живемо в шаленому темпі, «споживаємо» колосальні об’єми інформації по заголовкам, займаємось купою справ одразу, і давайте зізнаємося самі собі, досить поверхнево, адже неможливо заглибитися в усе й одразу. Темпи життя вимагають від сучасної людини швидкого прийняття рішень, постійного руху, частіше змінювати вподобання, роботи, партнерів, місця проживання. Залиште людям хоча б вдумливе читання! Адже кількість прочитаних книг на виході не матиме жодного значення без якості. Книги здатні подарувати нам безліч нових світів, якби банально це не звучало, познайомити із різними людьми, звичаями і культурами, запропонувати нові уроки, викликати незнані раніше почуття. Ось це вибіркове читання тільки імітація саморозвитку і жаги до навчання, тому що воно не здатне розвивати уяву, дати глибинне розуміння теми, примусити запрацювати нейрони у мозку.

Читайте вдумливо і бережіть коханих!