Буковинські мандри

6 годин в дорозі, 2,5 години очікування гарячої води і можна підвести підсумки поїздки 🙂

Це буде дуже лонгрід, тому запасайтеся чаєм, смаколиками і терпінням :) або просто скрольте далі.

Чернівці нам підкорилися з другого разу (про нашу першу подорож хтось в курсі, хтось ні - то має бути окремий пост про річницю весілля і про знаки). Вдруге ми були за волосину від того, щоб біля Станішівки розвернутися і залишитися вдома, але вирішили все ж таки не здаватись. І правильно вирішили. 💪🏻

Ви можете не вірити у вищі сили і знаки долі, а я фаталіст - я в них щиро вірю і дуже часто вони мене рятують.

Після жахливої шестигодинної подорожі по бездоріжжю ми оселилися в милому готельчику «Панському». Нічого особливого не очікуючи, бо не змогли забронювати той готель, в який дуже хотіли. Аромат в лоббі мене просто підкорив з перших секунд, я одразу розслабилася, чому сприяло і швидке заселення, і надзвичайна чистота у номері, і тиша, від якої аж дзвеніло у вухах.

Поснідавши в готелі (сніданок різноманітний і ситний, а от кава — гидота не варта своїх грошей), ми вирушили досліджувати місто. І звичайно, в першу чергу, рушили до Чернівецького університету. І зробили правильно, бо взяли екскурсовода і мали змогу насолодитися цим місцем, поки не набігло туристів і абітурієнтів. 

Університет - захоплює ще здалеку своєю красою і величністю. Неймовірної краси мозаїка на дахах, зеленіші зеленого газони і червона цегла, яка, здається, тільки вчора покладена. Це надзвичайне місце, яке неможливо описати словами - його треба бачити, відчувати, вдихати його аромат. Будівлі університету просто казкові і нагадують Хоґвартс, в якусь мить, здається, що сходинки зараз змінять свій напрямок, а із стіни з`явиться Майже Безголовий Нік (if you know what I mean). Нас провели Мармуровою, Блакитною та Чевоними залами, осучаснені, звичайно, під потреби університету, однак не втратили своєї заворожуючої привабливості минулого. Все тут і підлоги, і стелі, особливо стелі, переносять кудись у фантазії про те, як люди могли придумати і створити таку красу! Після екскурсії ми ще довго гуляли територією університету, дихали ароматом свіжескошених газонів, уявляли де б проходила церемонія сортування, і в яких баштах знаходився б який факультет. В саду ми знайшли теплицю, де запросто можна виростити Мандрагору і Войовничу Вербу із слідами від авто, на якому летіли Гаррі і Рон. Одним словом, навіть якщо ви не фанат поттеріани, ви жодної секунди не пожалкуєте про відвідини Чернівецьго університету. 

Потім, ми доооовго гуляли містом, бо архітектура Чернівців заворожує. Це місто квітів і балкончиків, і заквітчаних балкончиків - я б там прижилася, принаймні з балкончиками. А ще ми знайшли той самий готель, в який не потрапили, і він нам не сподобався — ще одне підтвердження того, що випадковості не випадкові :)

Другого дня, ми знову багато гуляли містом, відвідали краєзнавчий музей і книжковий (бо ж без книги я з жодного міста не їду) і зовсім випадково потрапили на виставу в ПАБІ - вона була неперевершена! (а може, я просто скучила за театром). Формат п‘єса у барі - це  щось новеньке, погодьтеся, і повірте, це треба бачити!

Про чудову архітектуру і красу Чернівців можна писати вічно, але ще краще побачити все на власні очі, скуштувати на смак і вдихнути на повні груди буковинського повітря.
Тож приглядайтеся до знаків і бережіть коханих!