Ліна Костенко
Сьогодні видався один із небагатьох днів, коли є стільки емоцій, щоб поділитися з усім світом, але не вистачає слів, щоб це зробити. І це все завдяки одній-єдиній жінці... неперевершеній Ніно Катамадзе, на концерт котрої ми ходили. Хоча, мабуть, правильніше було би сказати, що ми побували у неї в гостях, і це була справжня грузинська гостинність у центрі Житомира.
Це був виступ, коли мурахи слонами бігали по шкірі із першої і до останньої ноти, бо слова тут не мали жодного значення - в залі панувала любов. Любов до музики, любов до глядача, любов до усього світу.
Харизматична, щира, сонячна Ніно подарувала шматочок серця і душі кожному, хто прийшов на концерт, і від цього щасливих людей одразу побільшало.
Для мене справжність мистецтва визначається емоціями, які воно здатне викликати - за сьогоднішній концерт я разів шість плакала і безліч разів посміхалася. І продовжувала посміхатися ще дуже довго після його закінчення. І дорогою із театру мені чи не вперше після концерту не хотілося його обговорювати, навпаки хотілося помовчати, якомога довше залишити ці емоції в собі, зігрітися від них, наповнитися ними.
Це був не просто концерт, це було маленьке диво у виконанні великої жінки!
Браво, Ніно!
