Міжміський автобус - це культурний шок, після дня у місті, обладнаному для людей. Бо автобус створений проти них :)
Автовокзал - квиток - 5 хвилин до відправлення - вбігаю - потрапляю в пекло. Тепер я знаю, найбільші грішники після смерті потрапляють в міжміський автобус і їздять на ньому вічно, а зовсім не в гарячий котел. Бо гарячий котел - це джакузі, в порівнянні із цим)))))))
Перше, що примушує задуматись чи варто сідати - аромат. Різкий, удушливий запах старості, перегару і котлет - навіть не знаю, що із цього всього гірше...
Запевняю себе, що я не з лякливих, заходжу, шукаю своє місце, вказане на квитку. І тут: "Та сідайте, де хочете, тут ніхто не займає своє місце!" На це мій мозок видав: "Error".
Моє місце виявилось поруч із відкритим люком, що давав надію на ковток свіжого повітря в дорозі, АЛЕ через прохід від мене виявилась жінка... з немовлям (забігаючи на перед скажу, що люк був зачинений, всупереч здоровому глузду і відсутності будь-яких протягів).
Описуючи салон засобу пересування (бо автобус, в моєму розумінні, відрізняється від того, чим я подорожувала) важко переоцінити всю сюрреалістичність пануючого несмаку: бордові (або як зараз модно, кольору марсала) вигорівші занавіски з китицями і помпонами - на усіх вікнах і арці за водієм, там само висить КИЛИМ такого ж кольору, явно придбаний ще бабусею немолодого водія. І в довершення - звичайно, м'які іграшки, що як повішеники, маячать на лобовому склі. Відчуття я би порівняла із почуттями на атракціоні жахів.
Єдине, за що я вдячна цій поїздці - новий пост, який почала писати ще в дорозі, нова знайома із Рівненщини - моя сусідка, що розділила всі ці тягощі, а також, остаточне переконання у тому які ми відсталі від цивілізації.
Ну от скажіть, невже так важко не пити алкоголю перед поїздкою? Чи заслужили ваша ж дитина три години мучитися від задухи і відсутності повітря, через ваше незнання фізики, а ваш онук задихався - бо ви три години не можете прожити без КОТЛЕТ, а про душ ви взагалі забули ще 5 років тому?
Ну чи дійсно хоче ваша дівчина, щоб весь автобус знав найінтимніші подробиці того, що її чекає при вашій зустрічі?
Невже так багато розуму потрібно, щоб зняти сумку з плеча аби не товкти нею усіх сидячих біля проходу?
Це елементарна вихованість, якої у переважної більшості із нас немає. То чи заслужили ми своєю абсолютною зневагою до особистого простору інших нормального відношення до себе? Чистих, зручних автобусів, рівних доріг, ввічливих водіїв? Якщо ми зневажаємо себе, чому нас мають поважати інші?
Не подумайте, що я ханжа, або всім невдоволена по життю, просто хочеться, щоб усім жилося краще!
Тримайте тіло і думки в чистоті і бережіть коханих!
