субота, 6 червня 2015 р.

Сповідь провінціалки

Хоч народилась я в Житомирі, рідним для себе вважаю Київ.
Люблю Київ, тому що він пахне свободою… ну ще, звичайно, автомобільними вихлопами, плавленим асфальтом, цвітінням каштанів, дорогими парфумами і сльозами розпачу провінціалів, що приїхали «пакарять сталіцу».
Люблю Київ, тому що щоразу, гуляючи його вулицями, відкриваєш місто по-новому: то метушливим і байдужим, то величним і тихим, але завжди рідним.
Найбільше тут мене приваблює, мабуть, те, що Київ увібрав у себе різноманіття епох, культур, стилів, багатство різних мов, які тут можна почути, і так органічно поєднав їх в одну. Бруківка і зелень, каміння і скло – тут перемішалося все: від китайських сланців до носовичків від Gucci. І в цьому його огидність, але у цьому ж і його краса.
І не потрібно думати, що це місто жахливе тільки тому, що ламає деяких людей, що не кожен може вхопити і втримати свій «щасливий квиток у майбутнє». Бо тут такий шанс пропонується кожному. Жахливіше, як на мене, те місто, яке такого шансу не дає нікому або вручає лише обраним… тим, кого вибере саме.
Київ і мене прийняв не з першого разу, але коли це сталося – я поринула в міцні і ніжні обійми, варті витрачених часу і зусиль. І немає жодного іншого відчуття, як відчуття розриваючого на шмаття щастя, коли, повертаючись у столицю, на в’їзді читаєш: «Ласкаво просимо додому!», і відчуваєш, що це таки твій дім. Бо за ті кілька років, що я прожила у Києві, я жодного разу у свою адресу не почула славнозвісне: «Панаєхала!» від киян (ну хіба що жартома), а от від земляків презирливе і зверхнє: «що давно сталічнай стала?!» кинуте в обличчя, як брудна ганчірка – регулярно.
Хтось звичайно може називати Київ пихатим і відразливим, незатишним і надто гамірливим, але якщо відхилитись від звичних туристичних маршрутів і відкрити серце його вуличкам і паркам, то неможливо в нього не закохатися. І кохання це – на все життя.
І неважливо чи буду я жити в Києві, чи деінде - він назавжди буде в моєму серці, і завжди я буду приїжджати сюди, як додому. Бажаю кожному знайти таке місце на Землі, де душа буде сповнюватись гармонією, а серце – затишком.
Бережіть коханих!




Немає коментарів:

Дописати коментар

проЧИТАННЯ

Я — фанат книжок. Читати я люблю стільки, скільки вмію, а це років із 6 (може й раніше). Скільки себе пам’ятаю, я завжди із книжками: в школ...