Французька весна

Ви ж, напевне, знаєте як я люблю французьке? Для мене Франція – чудова, магнетична країна, яка подарувала світу найвидатнішу законодавицю моди, найвитонченіший гумор, найромантичнішу мову і найсолодші поцілунки.

А знаєте, що моє улюблене місце в Києві – Софіївська площа? Саме на цьому місці моя душа сповнюється сил і запалу, саме тут мені хочеться танцювати і підспівувати собі у повний голос, незважаючи на натовп навколо, саме з цього місця почалася моя любовна історія із столицею.
А тепер уявляєте мій стан, коли «французьке» з’являється на Софіївській? J

Так от вчора на Софіївську площу прийшла «Французька весна» - щорічний фестиваль французької культури, який проходить в різних містах України. Цьогоріч він відкрився надзвичайним світловим шоу «Я – мрія!», яке перетворило стіни дзвіниці, самого собору і трапезної на символ нашого прагнення до свободи.

Дійство й справді було заворожуюче і надихаюче. Яскраві колажі, динамічні спалахи і картини продумані до найдрібніших деталей, синхронізовані із проникливим звуковим супроводом пробивали душу наскрізь. Старовинні стіни собору ніби ожили і показали свої спогади про події минулої зими, від чого до горла підкотився клубок власних спогадів, який так і норовів вилитись сльозами.
Вистава вийшла по-французьки витонченою, по-українськи сильною і глобально зрозумілою кожному. Автори, ніби промовляли «ми вас розуміємо», «ми вас підтримуємо», «ми – разом із вами».

І ось сьогодні, через добу, я сиджу із програмкою фестивалю, і мені дуже хочеться не розгубити цього заряду сил і почуття всесильності, які я отримала вчора. Хочеться, щоб ця французько-українська весна затрималася в душі надовго і надалі дарувала натхнення писати. Адже, слово – це дуже сильна зброя. Не забувайте про це.

І бережіть коханих!