Сьогодні, перебираючи папери, я знайшла справжній скарб – свої записи майже
трирічної давнини.
Ці записи були написані в той час, коли я переїхала в столицю, адаптація до
нового життя проходила досить болюче, тому майже всі записки сумні, можна
сказати, депресивні. Це не щоденник, це окремі історії життя, які часто навіть
були не про мене… Думаю, об’єднавши їх однією сюжетною лінією, я колись напишу
цілий роман у стилі Бегбедера J
Та є серед інших одна історія, яка має назву і єдина була написана на чиєсь
прохання. На прохання близької мені
людини, яка зажди вірила в мій хист до «писання», яка підтримувала мене на
відстані сотень кілометрів, для цієї людини була написана записка «Про щось
хороше J». І нею мені хочеться поділитися з вами.
“Щось хороше – це щось світле і сонячне, воно – жовтого кольору. А ще воно
родом із дитинства.
Ось, наприклад, сонечко я люблю з дитинства, бо тільки воно могло прогнати
із гардин на вікнах дитячої величезного злого бегемота. Він з’являвся щовечора,
кремезний страшний сидів посеред калюжі, дивився на мене злющими очима і
відкривав пащу з рідкими зубами. І тільки наступав ранок – сонячне проміння
його проганяло, а на гардинах знову залишалися тільки котики, які гуляли
веселкою і посміхалися.
А ще щовесни, навіть зараз, коли я вже доросла, перше сонячне проміння щедро обсипає моє обличчя бронзовим ластовинням. В дитинстві мама казала, що веснянки з’являються у тих, кого любить сонечко. Дивно, але й досі мені від цього радісно…
А ще щовесни, навіть зараз, коли я вже доросла, перше сонячне проміння щедро обсипає моє обличчя бронзовим ластовинням. В дитинстві мама казала, що веснянки з’являються у тих, кого любить сонечко. Дивно, але й досі мені від цього радісно…
«Мороз и солнце – день чудесный…» - так і є, адже у сонячні зимові дні
здається, що воно світить звідусюди. Не тільки з неба, а й з кожної засніженої
гілочки дерев, навіть виблискує під ногами і так приємно лоскоче очі, що мусиш
мружитися і від цього мимоволі посміхатися.
А ще щось хороше – це сидіти в улюбленій кав’ярні, де майже пусто і дуже
затишно, пити гарячий шоколад із корицею і спостерігати крізь вікно за
метушливою вулицею. А ще краще у холодний день загорнутися в махровий халат,
одягнути улюблені полосаті шкарпетки і валятися на дивані з улюбленою книжкою,
або дивитися якийсь цікавий фільм.
Хороше – це усміхнені батьки, щаслива подруга, коханий чоловік… І скільки
ще всього є хорошого – на цілий роман-епопею стане!”
Друзі, пам’ятайте, навколо нас дуже багато добра, просто іноді треба на
хвильку зупинитися і озирнутися. Бережіть коханих!
Немає коментарів:
Дописати коментар